Елецкая жизнь. 1910 г. (г. Елец)

„ Е Л Е Ц Ь ’А И Ж И З Н Ь ' - 53 ріа.іьнаію II духовнаіо олаіополучиі русскаго народа. Я считаю своей нравственной обя­ занностью ц пріятнымъ до.чгомт. до­ вести до свЬді’.нія мЬстныхь ікііте- лей объ П 3 . 10 ЖѲНН 0 Мь ішпіе, іі питаю ув Т.ренность, что іі среди елецкичі. г]);ін;данъ найдется : не мало; лиіп,. гоі'опыхъ прійти на помощь Обще­ ству взаимопомощи при Моск. .Ѵчи і . Пнститутіі‘*своими іи»я;ѳ()Твонаніямн, чтобы нріобрѣспі себЬ врано ска­ зать; . , И м о е ю 1 : 111 . ІЯ мі>о/ / есіпь'^'. Пусть же скорѣе осущесітштся мечта русскаго народнаго ,,^абы- учителя,—и величественное зданіе Учительскаго /ом а будетъ ,.слу;кить культу{)нымь цѣлямъ вы­ сокаго просвѣтленія \ма. расшире­ нія и углубленія нозналій . ио:'.наній народнаго учителя ' и вызоветь. на­ конецъ. необходи.чое вниманіе рус­ скаго общества кь народной школѣ и ея учителю, ;іастапіп"ь м|шзнагь пхъ значеніе, полюбить школу и ея „ясивую душу-—учителя—и вну­ шитъ'заботу о скорЬйпіѳмі. и ши­ рокомъ иаса;і:деніи разсаднпковь просв'ѣіцѳнія. По;кѳртвованія моясію , направлять (но стѣсняясь ітзмѣ- ро.м'Ь) по адресу: Москва. О6иі,ссіпво взпи.чоію.моііш при Мопсовско.чь і ‘ініііс.іьсі;(мъ Піісііишіі/ііпь. 1>. По- ■ітіію. О. У чит.. Липп,, нли-же: /'..М'нь. і чііШ(і.ич и . //. Іімеіпііьсвч б.?,ѵ(..і чііше.ііскаю М".М(і'~). И. ^'{^е.чептьрвъ. Среди газетъ. Не по шаблону. Іі.чагодѣтелі.ное л І'.то. помимо уро- 'л;ая несетъ всѣмт.-жіівтельную ра­ дость. Нрное го]іячее солнцеСВ ѣтить 11 г])ѣетт, вс'ѣх ь, в с разбирая праітыхт. и Виноватыхъ, не отдѣляя овец'ь оть коз.іиііп>. Пріші.іо благодатное лѣіо и пастуіш.гь перерывъ да.і;е въ сѳна- торскнхь рѳвизіях'ь. Гѵак'ь сообіца- еть телеграмма, чины сенаторской ])евіізііі разчѵѣхалпсь іп-; Пгііпс п от.іо'.кили ОКОНЧІІНІѲ работ'ь до осени. Ксли подойти кь атому і[)аі:ту с'ь готовыми. ,,.шбера.іьнымт.‘* шабло- ном'ь, он'ь не моясет'і. не вызвать нѣ- кото{)аго недоумѣнія. По атому шаб­ лону ивиабѣл;нащка;і:стся, что сева- •то])ская ])ѳвн.чія но самому существу своему, какъ мі.ра окстроардіінар- ная, долясна ііроіізво;і,и ться быстро II безостановочно. Итого требует'ь іі о іементарная м[)ѳдусмоі рительвость. чтобы н[)едупрѳдігп. сокрытіе с.тѣ- дов'ь преступленія; вь ])апііон мѣрѣ 310 л:е диктуется іі тѣмъ разст]:іой- ством'ь, которое вноситъ ревизія вь текущее управленіе всякими выемка­ ми. гзапросами, требованіями отчѳтов'ь и объясненій. Но мы не поддадимся на удочку зтого шаблона и не доста­ вимъ правительственному орі-ану но­ ваго повода тѳр;кествовать надъ на­ ми. Наііротипь. мы рѣшительно от- броси.м'ь этотъ устарѣ.іый и с'ічзль неподходящій для обновленнаго строя іііаблон'і.. Мы сразу признаемъ, что это совѳ})Піеино пранильнч и иначе быть пе мол'.ѳп.. Піаблон ь не годится здѣсь потому, что, как'ь теперь у;кѳ окончательно ныясни.'юсь, [тевшія у нась утратила всякій характеръ зкст})енности и все рѣшите.іьн ѣе ста­ новится необходимымъ. органиче­ скимъ элементомч. упран.тѳнія. Раньше и.'ш ііоз:кѳ, она іісѳ-такіг превратит­ ся въ особое Вѣдо.мство со всѣми при­ своенными правами и привилегіями. П формально закрѣпится про:і,ложе- ніѳ Твердооито объ учре:к,тѳиіи дѳ- ііиртамеита црепонъ для компенса­ ціи деііартамеитасмоснѣшенствованій Вѣдь, в'і, самомъ дѣлѣ, нынѣшнія [іевіізііі сь ка;і:дымъ днемт.'все яр­ че обнарулсивають недостатки сов­ ременной постановки дѣла. На-ряду сі. сенаторскими ііроисходят'ь и до­ машнія ревизіи. Іі добро бы только : охранныя отдѣленія претендовали на наса:кдѳніѳ нись иностраннаго цвѣтка—т у Іюц.че шу < Но вѣдь и законник'ь до .\ы; га костей ' Рух.'юпъ тол;е предпочитаетъ при­ бѣгать кт, внутреннимъ с])едствамъ. :Далѣе, {іевизіи учрелідаются на на- чалахт. географическнх і.—варшав­ ская кіевская, сибп {шкая, ту ркѳстан • ская. Л на-])я,ту сь зти.м'ь идутт. ревизіи по Ві'.домствамі.—ннтендав- ская, министерства юстиціи, путей ІІ^общѳнія, ц.чутъ настойчивые слу­ хи о мо])ской ревизіи, толѣко что назначена ревиЗія кіевскихъ мона- “стырей. Оовѳ])тенно очевидно, что Такая беэсистемностг, до.'ілчна создать большую путаницу: ревизіи должны нѳпзб'ѣ'.кно скрещиваться и перепле­ таться, мѣшая одна друіой. Однако, )>ѳвни'іѳли шаблоііа мо- , гут'ь возразить, что ирішеденными . сообра'/кенія сомнѣнія далеко ѳшѳ ■не . всѣ исчерчаны. ѣіс.іи рѳви.зіп утратила характеръ экстренной мѣ­ ры, то. конечно, приходится мирит’і.- ^ея съ тѣм'ь 2 >азст ]>ой?тй'о.мь. тсотороѳ она вносить въ текущее справ.'іеніё', нужно считать это нормаіьнкмДід ; Но отсю.та еще не с.тѣдует'ь. чтобы і мо;і:по было от носиться спокойно ц ^безучастно кь опасносиі сокрытія По подву трагинеской смерти [Онончаніе\. IІиц'горяем'ь, что нсѳ им-| сі;ацанноѳ .чюдьми иторой іі т{)ѳті,ей кнтего])іи значителі,- . но о.і(і'а:е к і, истин'Ь. т. ѳ. К'ь выясненінз и})ичіш'ь т[)агиче- ской смерти І’ай.чуііоной. - Гю- дн ш’орой кнтегорін іірааы. каяідаі'о че.іоіѵкка гланны.\гь^ образом ь в ьранней мо лодости, настунаегі, ісрнансь вь у.мст- венномь и духовномь отво- інеиіях'ь. ісоі'да вь ѳіо гла­ ва хь с'іарыя ці'.нности теря­ ютъ .■значеніе, а понятіе о но­ выхі> іі,'[інност'яхьен;е несфор- мн])овалось каігь см'Іідуеть. н на.ходіітся в ь бедиіорядочном'ь соі.-тояніи. II ь тако-М'ь воврасті;' ВОВИНьаюгь—каК'Ь .зто не ио- ЧѵН'/кется стітанні.игь—вопросы г.'губоко-фнлософскіе: о смыс- ЛІІ ѵкіг.інн, о смв])тн о рели ГІИ, об і> отиоіиѳніях'і, -іюдей другт, къ другу и многіе др. Неокрі'.піиій умь пытается разрѣшить проблему челов'Ь- ческаго счастья, найти вт, то'/ке и})в.мя причины несчастій и в'ь конечномъ счеті'. па.м'Ь- тнть себ'Ь онредІіленнын путь вь •,кн;;нн. Че.тов'Ъкч, гото­ вится ВСТуИІПЬв ь ІЮО.'І'ІІДННІЮ. стать ч.іеио.мь ве.інкон обіце- че.іов'Ііческой семьи, поэтому вікѵіи'1'. естестііеино, что хо­ четъ занять вь пей соотвѣт- ствуіояіее м'Ьсто н вт, своеЛ дѣятельности найти мора.іь- ное улов.іеткореніе. ІІв'ьэтом ь ■н'ііт'ь ничего страннаго н не- ионя тнаі'О. ‘1>ормнронаніе юно- НІИ вь .муисчниу. а также и д'іівушіиі вь ■.кенщнну не только заключается вь чисто физіологи чесіснх'ь отіц.ав.іе- нія.х'ь, і;аі:ь .»то мноі іе но.ча- гаіо'гь, но н вь благородно.мь сознаніи на.інчности ванасн умстнениых'ь и .чуховных ь , снлі,. Са.мое ([іормнрованіе у рі'.дких'ь счастлнвцевь совер- ; ніается безболѣзненно; вт>: болыііннств'1і-же с.іучанвь ослоясиенное чѣ.м ь .пібо. бла­ годари окру:как)ін,нм'і, иенор- : .ма.іі,иы.м ь условіям и, оно за- | верінаетсн эксцессами. Гіроис- ходять иос.з'Ьдніе, главнымьі образо.мь. не огь сознанія собственнаго безсилія, какь ; ;)то .многіе сіслонны ду.мать,—а ' О'гі. с.ітнісо.м'і, остраго и і'лу- ; бокаго анализа оч:})у:как)іцей ■ д1>йс'твите.:іьиости и того гро­ маднаго несоотвѣтствія ыеясду тіім'ь, ч'ІіМ'ь до.ккеиъ-бы быть че.’іон'І'.кт. и гі'.м ь, ч'Ьм ь ои ь есть В'Ь Д'Ьйствительности. Уйти из'ь ікизии не такь- то просч'О и .чегісо, ІІн- стинк'тт. самосохраненія дѣ­ лаетъ свое д'Ьло вь ті) момен- тч.і, когда че.чов'іім'ь за.чу- мает'ь покончить самоубійст- вом'ь, и 'то.ііжо немногіе р1;- іиаются на ;іч’о. Нищіе, боль­ ные вс'і'.іш сч’раніны.ми неду­ гами, все-таки су-чоіюжно цЁ и.чяются за л.изнь и лимп, И0С.ЧІ1 упорной и мучи'те.іьной борьбы устуиаю'Г'ь сме])ти. П вь бо.чыііинств'Ь случаевт, вь этихь людях'ь не говорить страх ііеред'г. ішслѣдней. Нѣ ть! Ими руісоводіггь .іишь стра­ стная ;ч:ал;да ясизни, жизни, х(ття-бы со дна и до к})ая переио.іиениой страданіями. Л І'.которые философы из ь т. и. религіознаго круя.і:а мо- гут'г., чсоиечію, воснользовав- іііись вс'Ьми земными блаі'амн, говори'! ь философіи смерти и иредночи тать носл І'.днююфи­ лософію—яіизни. Ліизиь у;к'і, их'і, ирисытп.ча ннсч’олько, что .мі.іслі, о смерти яв.'іяется для ііихь же.чате.іьной и пре- і.'р.ісиой. ІІь иропкчую зи.му, ирочитаиная г. ІІІи.чі, лекція на тему,,О ре.чигіозных'і, цска- иіих'і. Тургенева"', отразила ііолиості.ю филосо([)ію смерти. Нея ѵкизнь Тургенева, вся его творческая д Іиі те.іьиость оіса- залаоь, но обгцему' відво.чу, лекторши иичіімь ио. срав­ ненію С'Ь его .мысчя.ми о смѳ})- ти. ,,Сме')ть—прекрасный за- ключите.'п.ный аккорді>“, мі.іс- ли, В'Ькото])ых'і. сказалось ея т.четіюрное і$.чіяиіе—есть са­ мое „ціінное. самое вая:иое д.ІЯ чѳ.чов'1;ка“. Цитируя г.ч. обр. сччіхотворенія вт, ііроз'Ь ІНиль вс'іі.ми силами ста 2 )а- .чась доказатг,, ччо вь ;»томі,- то, т. е. ігь мыслях'ь о смер­ ти, и зак.іючается все значе­ ніе творчесіѵОЙ литературной д'І)ятелі,ности Тургенева. Она прошла (у.мыш.іенно н.чн не у.мыIIIлеи ио—-.гго—да ля- лсеч'ь на ея соітксти) мимо са- мі.іх'ь основныхч, нололсеиій т'ІіХ'ь нроизведеній, котор!>ія отранѵа.чн нею духовнуні и умстиенную лшзнь .молодыхь нокол Ііній на почпѴ, общест- нениой борьбы, со старыми ноко. гІ!иІя.ми. Она ироілядѣла иочему-ч’о вь н'1).іом'ь рядѣ его произведеній г1'. типы, ко­ торые явля.чись носителями НОВЫХЬ ИСТИНЬ, новы XI. ЦІ'.Н- ноотей, [чеаліізаніи и о сущест ­ вленія ко'то]н,іх'ь они такь страстно лчаѵкдали зд1;сь вь ■яаізни, а не ві. с.мерти. Тво|)- ческая сила Ту [) іенева нигд іі такг. глубоко не о к а з а л а с ь , какт , н ь создан іи нм ь тинов і. Ин с а ро в а и Е. і еиы. ( ' о. іомина и Ма] ) іані іы, Г)аза{юва и че- . іов'Ька. 1131- ра ; і сказа „Маши иое. ' іаліг ' . и>іі.чософская проб ­ лема лні зни . не о тдѣ . і і . ных ь индивндуумов'}, . а ці',.:іаго об­ ще с т в а В'Ь ііін[Юком'ь з.наче- ііін этого слона стави . і асъ и разр' І ' . і і іалась ві . э т и х ь іі | )Опзве,ченіях'ь. Чутк ій вдум ­ чивый II пр а вдивый ху - .чолншк' ь-исихолог ' ь пе могъ не >лови ть г . іухого наро- с т ающа г о ропота , ра здавав - шагѣісчі ИЗ'Ь н І'.др ь ЛНІЗНИ, не моі ' ь пе отм'І' .тичт, преобла ­ дающа г о в, ' ііинія л а і з ии . а не с.ме])ти. Подобно Вѳтховену; оігь глубоко про.чумалі , л;из- неші ую симфон ію со вс' ііми ея ра знообра зными к р а ск ами и пу к а м 11 , бе 3до нмым ъ у л с а с ом ъ , с т радан і ями и борьбой, и мо ­ гучими проблесками солнца ИЗ'Ь да.пі бу . чуща го . .. І Іт .иро- изве.’і еиіях ' ь . н а і і ис анных ь в ъ моме іггь и а и вы сш а г о раз- цв' і іта т в о р ч о с к п х ь силъ ігі.ч'ь и 'Т'І'.ііи н ам ек а на тор­ же с тво с м е р и , . н а ея пре­ обл адающ і е в л і ян і е неред ' ь ллг іньнъ Иа оборо т ь . см е р т ь .чнміь отт І .пяет I. сильн' І' .е лн і знь , ея ч'орѵкество иадт. смертькі , оф і і ц і алы іыми п р е д ­ с т а вит елями ь'оторой я в л я е т с я г. I I Iиль , п др. нриверлсенцы религ і о зно — фш.’юсофіскаго кр у лжа . Ч ’аісим'ь обра зомь , все: философія, искусс тво , л и т е р а ­ т у р а иам ь говорит ьо ііреоб.’і ч- дающем і . вл іян іи л а і зии над ь смертью. а не иаобороч ' ь. І Іосл 1; этого, можио-ли утвер - л:дать . что самоуб і йс тво с о ­ ве рша е т с я на почвѣ с л а бо с и ­ л ія и что и з ъ ла і зии у х о д и т ь .■(юди і ;ь ией непригодные и