Памятная Книжка Воронежской губернии на 1865 - 1866 г.

213 — «поднимаютъ,» т. е. они встаютъ. Если молодая оказалась хо­ рошагоповеденія (честна), то свашка вводитъ ее съ радостію и всѣ женщиныпоютъ: Спасибі морозові, Шо ни побивъ камни, Ни иосмутивъ родшш: Блпзькоі й далскоі И батенька рідненькаго, Q мати ькн рідиенькоі. Ни бііісь, матинко, ни бііісь, У чсрвоні чоботи обуйсь, Топчі вороги ІІІДЪ ноги, А супустатп підъ пыіти, Шобъ ажъ підковп бряжчали, А вороги мовчали. Темнаго луга калина, Чесиаго батька дитина! Якъ мати зродила, Такъ вона й сходила; Якъ була въ пілюшкахъ, Така и въ подушкахъ. Красна въ лузі калина, Чесна батька дитина! Шо ио ночамъ ходила Та гораздъ робила. Купці куиовали Такъ ни продала, А хлопці прохали Такъ ни дала,— Для Грпцька держала.