Памятная Книжка Воронежской губернии на 1865 - 1866 г.

210 — Дружки начинаютъ уходить и тащать за собою молодую, но молодой отнимаетъ ее; выходя, дружки ноютъ: Прощай, прощай, Марѳонько, Сестра наша, Нп ми твоі подружечкп— Ты ші наша; Прощай, прощай, Марѳонько, Ужежь ми йднмо, Ужежъ твоо гудяннпчко Собі беремо, Л молодого Грицька Тобі даримо. Потомъ останавливаются на дворѣ, стучатъ въ окно и поютъ; Ниг сиди, Марѳонько, съ бабами,— Ходимъ дутче зъ нами, Мы тебе до Дунаю доведемо, Ми тобі й правдоньку скажимо. За тѣмъ дружки уходятъ совсѣмъ. Оставшіяся молодыя жен­ щины поютъ: Чогожъ ти, Марбонько, Смутна сидишъ, Чомъ своему батииькп нп дякуешъ? — «Спасибі тобі, мій батенько, За твое коханьечко, Шо великаго діла нп знала, Тилько знала— косу заплести, Та вінокъ сплести. Утоптана стежичка Отъ стола до ирипічка; Тещенька втоптала, Зятя частувала,