Памятная Книжка Воронежской губернии на 1865 - 1866 г.

Отъ такъ зпарядилп, Якъ само схотіли, Изъ книша паляницю, А зъ дівчини молодицю. За ними поютъ всѣ женщины: Отъ за цю вість Чарокъ по шисть, А хоть по одній, Та по повній. За тѣмъ дружки поютъ: Якъ бы мп схотіли, Такъ бы мп іі развіртілп, Серпапокъ порвали,- А лентп поклалп. •ІШІѴ ‘1/ Потомъ дружко, указывая на коровай, говоритъ: «старосте, пане підстаросге, благословіть сей честный хлібъ по міру роз- дать.» Старосты три раза отвѣчаютъ благословеніемъ. Дружко рѣжетъ коровай на куски, а поддружій разноситъ его гостямъ. Дружки ноютъ: Дружко коровай ріже, А у его пзъ носа лізе; А изъ носа капъ та капъ, А бояри хагіъ та хапъ: Вонидумаютъ, шо масло, Та ідятъ коровай смапшо. Дружко пелехатпй Біга коло хаru Зъ великою ломакою За сірою собакою.