Памятная Книжка Воронежской губернии на 1865 - 1866 г.

— 199 А на дворі самъ Господь стоить, . .i.,;- і'і А по вшонцямъ инголи садятъ, А передъ столомъ стоить Матерь Божа И счастьемъ даруе и годиною доброю. уШ * ОІОЩиіъСЮ *і УоъЛЫ О , Vf. ■' Мологай Марѳонька, Хиба въ тебе батька не мае, Шо на твоему вісіллячку 0 порядку немае? Стоять же столп нп позастідані, Бутплочкп пи поналпвані, И гостонкп посмутилпся. Ни просватай 'йене, мій батенько, Свитайіні, мо’лодій. гіи завьязуй. «Нп завьяжу, !нп за'вйяжу, 'мое дитя, До осени вісіЛлячко бдлоіку. » На ёткладай, мій батшіько, На сю тшділонйсу 'Боже помбТай. Батенько, на от'хбді Пощадила я орішшіу у огороді. Роста, росТп, прпймайся; Та за'мнбю, 'мій батеіііаго, на шічалься. Чужій батько, чужа мата на ббють, ’та'боіпть.— Сіеза ‘слезу пШвііетъ, Серденько щемить. ОД <ПЩ, 0'ЩД0Г.0М ПК __ ____ Послѣ угощенія водкою, вареною и пр., иногдагости ужи­ наютъ; дружекъ тоже угощаютъ; затѣмъ всѣ расходятся. «Підвісілокъ» есть какъ бы послѣднее прощаніеневѣсты съ своею дѣвичьею волеюи подругами,—поэтому, въ. нѣкоторыхъ мѣстахъ, въ числѣ підвісілънихъ пѣсень поется слѣдующая: Теперь даешь (батюшка) Та il на жалушнь, И світъ міні завьязупшь,