Памятная Книжка Воронежской губернии на 1865 - 1866 г.
- 1 9 7 — Часа за два до «підвісілка,» который всегда бываетъ вече ромъ, невѣста, такъ же, какъ и предъсватаньемъ, собираетъ дружекъ, ходитъ съ поклонами къ тѣмъ желицамъ и при этомъ каждому изъ нихъ даетъ шишку. Одежда въ это времяу не вѣсты та же, что былатіа сватаньѣ. Впрочемъ, въ нѣкоторыхъ мѣстахъ невѣста въ это времяходитъ: съ распущенной косой, если отецъ и мать невѣсты живы; съ косой распущенной, но на концѣ заплетенной, если кто-нибудь изъ родителейневѣсты умеръ; если же невѣста сирота, то коса у нея совсѣмъ заплетена. Въ это время невѣста ходитъ кланяться въ первыйразъ въ домъ къ свекру и свекрови, которые какъ невѣсту, такъ и дружекъ угощаютъ водкой. Когда ходятъ по улицамъ, дружки поютъ: Тісні улиці, тісни: [хали бояріі пишпі, Везли короваіі, якъ гора, А на тімъ короваі писышчко: Марѳонька писала до батннька, Шобъ іі батппько догадавсь Та къ вісіллячку прпбравсь. К . І і Г О По-підъ двірыо шевліічка зеленеиька, Тамъ шла Марѳонька молодейы:а; А за нею пде Грицько изтихенка: «Постой, постой тц, Марѳонька, Ужежъ та моя.» '■ ■■ 'i ■ ! ИИ Вона стала й одгадала: —«Он, я ще ни твоя; Я у батька паняночка, А тн жъ свого панъ, Шукай собі паняночкп, оно: (\ - : Тэкоі, якъ самъ». «Та вже я виіздівъ усі;-села, усі города, Та нн наіішовъ такоі паняночкп, Якъ тн молода; Ой, впіздивъ уси села и городівъ три, Та ни наишовъ такоі паняночкп, якъ тп;
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MTMyMDAz