Памятная Книжка Воронежской губернии на 1865 - 1866 г.

Памятная Книжка Воронежской губернии на 1865 - 1866 г.

— И В - Даешь мене отъ себе; Та оставайся рука й мьята усе у тебе. Уставай, моя ненько, раненько, Поливай мьяту частенько, И рааніми, и вичірнімн зирочкамп, И своимидрібненькимп слнзочкамп. Даешь мене, мій батеиько, та й самъ бачпшь, Ни разъ, ни два за мною заплачешь; Якъ на вісні садочки цвістпмуть, А дівочкп віночкіі плнстимуть, Ни будуть до хати завпртати, Ни будуть кватйрпчки отсувати, Ни будуть на юлищо виклпкатн. У городі два василечка, Которой вирвишь, пахне; У Марѳоныш два братика, Которпй вийде, плаче: «Нп иди, Марѳонько, ни йдп, Ни иди, сестрпчко, противъ літпчка заміжь, Противъ літпчка, противъ свитаго, Якъ рожа нроцвітае.», — «Ужежъ, моі братікп, Р ожи — маку міні ни щипатп, Ужежъ, моі братікп, Міні свекру угожатп.» Всѣ, кому подносятъ водку, (.кладутъ, на тарелку или подносъ невѣстѣ деньги, обыкновенно не болѣе 3-хъ коп. сер ; только въ селахъ, въ которыхъ на сватаньѣ бываютъ и роди­ тели жениха, мать жениха иногда даетъ невѣстѣ, вмѣсто денегъ, ситцу на юбку, или что-нибудь другое. Въ другихъ мѣстахъ прежде женихъ подноситъ водку, а потомъ уже невѣста; имъ обоимъ кладутъ на тарелку деньги. Потомъ одинъ изъ старостъ подноситъ всѣмъ женихову водку и проситъ роднюневѣсты къ 13*

RkJQdWJsaXNoZXIy MTMyMDAz