Памятная Книжка Воронежской губернии на 1865 - 1866 г.

— 192 — И съ пропою, та пропоічку, Та пропивъ свою дочку У вишневому садлчку За медъ, за горілочку; Нима меду, шГгорілки, Ни буде въ тебе дочки. Послѣ, когда невѣста подноситъ остальнымъ родныйъ вод ку, дружки поютъ слѣдующія пѣсни (илинѣкоторыя изъ нихъ) Чи гораздъ мій батинько Moi змовпнп пяти, Та ни гораздъ моій пеньки Мое діло робиті, И въ гіічі топнти, И воду носаты, И на річіньку ходили. «Та де жъ ти була, дівка, Якъ старости приходили?» — «Я садъ садила н поливала, У свитлоніщ ннбувала; Я надіялась на свого батенька, Шо вінъ гостей одряде; А мій батенько гостей ни одрлжас, Та на мене поглядае. » Колибъ я знала, шо засватана буду, Та ни ковала бъ я, ни золотила свого перстня, Та обковала бъ я зозулепьки сиві крилья, Та политила бъ я та отвідала чужую сторону, Ни такъ чужииу та ни такъ сторону, Якъ чужого батька, Чи вінъ рідний, чи на все довілышй? Хоть який вінъ рідшій, Та ни такий, якъ мій рідний.